Ось і виріс мій син……
Знаю. Бачу. Та серцю здається це сном,
Бо ще зовсім недавно за мокрим вікном
Сипав золотом клен на подвір'я лікарні.
Жовтень, осінь вдягнувши у ризи янтарні,
Нам безцінний дарунок приніс у родину:
Ти тоді народився на світ, любий сину.
Пишним бантом зав'язана синенька стрічка,
У біленьких мереживах - крихітне личко.
Мамі – пізні жоржини, медсестрам - цукерки.
Батько сина забрав з теплих рук акушерки.
«Хай росте він щасливим! – сказала. - Ну, з Богом!»
Жовте листя, мов килим пухкий за порогом!
В незакінчений дім ми везли свого сина.
У вікні колихнулась із тюлі гардина -
На подвір’я із хати прибігла сестричка,
І підставила руки свої невеличкі.
-Можна я занесу його в нашу кімнату.
Вибіг братик: « А можна мені потримати!»
Дні складалися в місяць. А місяці в роки.
Ми були завжди поруч: коли перші кроки
Ти робив спотикаючись. Падав невміло.
Коли віршики перші напам’ять «зубрили».
Коли палички рівно писати учився,
Коли вечором з ніг від утоми валився,
Цілий день надворі проганявши в футбола.
І коли медсестра тобі ліки колола,
Я тримала тебе тоді й тихо молилась,
Із твоїм, моє серце прискорено билось.
У молитвах нічних я благала у Бога,
Щоб тебе не лишав Він ніколи самого.
Не просила щоб знатним ти став, мільйонером.
Я молилась, щоб виріс ти місіонером,
Щоб багатим зростав на любов і на віру,
Щоб Господь переповним тебе Своїм миром,
Зберігав при невдачах від розчарування,
Щоб послав у життя твоє чисте кохання,
Щоб була в тебе ніжна і добра дружина,
Щоб змогла я побачити сина у сина.
Я радію сьогодні за вас, мої діти.
Батько також не може за вас не радіти.
Вся родина зібралася Вас привітати
З днем одруження. Хочемо вам побажати:
Хай прийдуть у життя ваше благословіння,
Щоб ви вдвох посвятили його на служіння
Тим нещасним, хто буде шукати дорогу
Через крахи та горе - до світла, до Бога.
Нехай буде Його охорона над вами,
Сірі будні прикрашуйте завжди піснями.
Хай мелодії неба живуть в ваших душах,
Мир глибокий, Господній - ніщо не порушить.
Знову осінь, та тільки вже не українська.
Відділяє пів-кулі від Нововолинська.
Жовтень листя не стелить ще тут килимами,
Ще не пахне повітря туманом, димами.
Ще довкілля не вбране у шати янтарні,
І не ми вже, а ви – повні мрій, юні, гарні.
Все попереду в вас: діти, радість, тривоги.
Вам здається: до внуків далекі дороги...
Ми бажаєм вам вік свій щасливо прожити,
Власну осінь життєву у парі зустріти.
Прочитано 32409 раз. Голосов 11. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дуже сподобався вірш. Написано серцем, і це одразу відчуваєш.
Тільки , мені здається,"у мереживах бІленьких, краще написати у білЕньких мереживах крихітне личко". Щастя Вам та Вашим молодим. Комментарий автора: Дякую, Надіє, за відгук, привітання і підказку. Вже виправила.
Так швидко пустіє хата. Одна радість - маємо ще одну доньку. Жаль, що вони житимуть не з нами.
Надежда Горбатюк
2011-10-09 13:09:10
Дуже гарний вірш, аж сльози покотилися...
Божих благословінь вашому сину, вам та всій вашій родині! Комментарий автора: Дякую, Надіє. Нехай буде так.
Галина Левицька
2011-10-09 20:35:00
Вірш із глибин материнського серця... Щиро дякую!!! І бажаю, щоб діти Ваші шукали у своєму житті не волі своєї, а Волі Божої!!! То саме більше благо... Комментарий автора: Дякую, Галино, за відгук і за побажання.
Владимир.
2012-01-18 19:20:19
Знову згадки про Волинь! Яка ни є, а батьківщина!
Ще Вам вірш на згадку про Волинь:
Нова Волинь?
„Буде нова країна. Буде нова Волинь”
(Газета „Хроніки Любарта”, №25, 2010 р., стор. 8)
Нову Волинь нам пропонують
І Схід на Захід експортують,
Але незмінна в нас натура
І вікодавняя культура.
Тож, християнський рідний край,
Народ, Москві не проміняй!
Господь Волинь благословляє,
Це кожний житель луцький знає.
На ліс, поля і сінокоси
Він посилає вчасно роси;
Він нас від голоду зберіг,
Коли весь Центр валився з ніг.
Хвала Тобі, Господь, і слава,
І на майбутнє хай держава
Твоє знамено ввись підносить,
А всім гріхам скажімо: досить!
Господь – надія і життя,
І наше славне майбуття!
Вівторок, 5 жовтня 2010 р.
* * *
Комментарий автора: Дякую, брате. Гарний вірш. Хоча я вже 20 років живу у США, але Волинь завжди згадую з теплотою.
Владимир.
2012-01-20 17:17:04
Спасибо, Светлана, что отозвались на мой отзыв. Посылаю Вам ещё одно стихотворение, написанное в Сакраменто:
"Цветут эвкалирты зимой" (Я указал веб адрес, но выскочило уведомление, что нельзя здесь в этой форме указывать веб. адрес. Поэтому, если хотите, сами найдите на этом сайте это стихотворение).
Интересно, публикуетесь ли Вы в местной прессе? Я в бытность в Сакраменто публиковал, наверное, больше года христианские кроссворды. Может помните? (2002-2003гг.). В какую церковь ходите? Божьих Вам благословений! Комментарий автора: Дякую, Володимире. Гарний вірш. І Сакраменто - гарне місто. Кроссворди, напевно, Ви друкували у Діаспорі. В церкву ми ходимо туди, де одним з пасторів є Борис Кузнецов, на Сан Джуан бульвар. Гарна церква. Можете знайти її на сайті mgchurch.com. Там є великий відео архів. Згадаєте Сакраменто.
Олюня
2013-04-11 06:57:26
Дуже гарно,душевно написано!!!Відразу відчувається,що серцем писали!! Комментарий автора: Дякую
6) Неприятие от моих признаний (2006-07) - Сергей Дегтярь Она всё также продолжала быть ко мне безразличной. Жизнь её не складывалась, как и моя. Слухи о том, как она ко мне относится ещё больше воздействовали на мою душу. Я ей не подходил никак. Я не мог выдерживать то, что я ей безразличен, поэтому переносил свои чувства на бумагу, в которых отказывался больше что либо писать о ней, но, снова лелеял свои чувства в надежде и вере даже тогда, когда мы попадём на небеса при воскресении из мёртвых. Тогда, думал я, осуществится то долгожданное и то, о чём я мечтал. Сейчас я понимаю, что нельзя жить чувствами и смотреть в будущее под влиянием эмоций. Я понял, что она не тот человек, который мне нужен. И сейчас я более не испытываю к ней ничего подобного. Мне удалось избавиться от всех этих ненужных страданий. Я верю, что есть та, которой я буду не безразличен. У меня сейчас есть подруги, которые не ровно дышат ко мне. Но, они не те, кто мне нужен. Они подруги и не более того. И чтобы не было соблазна - я не хочу с ними развивать близких отношений и тесной дружбы. Ирина же показывала мне своими действиями и словами, что я какой-то не нормальный. Я чувствовал, как она злится на меня из-за моей наивности в чувствах к ней. Я ей был страшно противен.
