Аз воздам
Инок59
Любое общество подвержено растлению,
Виной тому, увы короткий век.
Чтоб передать всю мудрость поколения,
Должны изжить мы равнодушье и забвение,
Изжить паскудство духа и сомнения,
…Но так внезапно смертен человек.
Поведано, что *хлеб насущный разума*,
Трудом упорным, пОтом достижим.
Соблазны плотские в сознание заразою,
Являются подспудно раз за разом и,
Как опухоль взрастают метастазами,
В кавернах изувеченной души.
В своё наивно мы поверили величие,
Сакральность заповедей отвергаем для сердец.
И от того в фатальном безразличии,
Нам подлость предстаёт в *святом* обличии,
Мы алчность с наслажденьем возвеличили,
Стираем грань меж хамством и приличием,
…Увы, бесславный близится конец.
Нам жизнь дана, для осознанья вечности,
В ЛЮБВИ должны мы мир свой созидать.
А мы третируем понятья человечности,
И прожигая дни свои с беспечностью,
Без покаянья, одиноки в бесконечности,
Но сказано в писанье аз воздам…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
